ХОЧЕШ СКАЗАТИ? СКАЖИ ПРЯМО

Багатьох з нас не вчили говорити прямо про те, що нам не хочеться, чи що нам не подобається.

Але тільки наша відповідальність - вчитися цьому.

Часто люди висловлюють своє "ні" в не дуже конструктивній формі - агресивно або пасивно-агресивно, і це теж не дуже ок.

Адже стосунки від цього псуються, а повідомлення може бути так і не почутим - інші люди не читають думки, навіть якщо думки озвучені в якийсь непрямий спосіб, натяками чи пасивною агресією (тим більше, ображеним мовчанням).

Тож вчимося говорити прямо! І покращувати наші стосунки з допомогою чарівного слова "ні".

Як заспокоїти дитину,

якщо істерика вже почалася?

Перемикання уваги.

ОБОВ’ЯЗКОВО дайте дитині зрозуміти, що ви її почули, але виконати її бажання не можете, а вже потім переключайтеся. Мильні бульбашки, давно забута іграшка, чи щось із предметів «дорослого» життя (каструлі, крем, пуста пляшка...) Особливо гарно цей спосіб діє з дитиною віком до 3-х років.

Ритуал заспокоєння.

Як правило, з часом в кожній родині виробляється свій ритуал заспокоєння. Це може бути якийсь віршик, казка або гра. Наприклад, мама дує, щоб висушити сльози. Або даємо дитині попити «чарівної» водички, яка заспокоює.

Ігнорування.

Якщо всі інші методи вже випробувані й немає загрози здоров’ю (епілептичний, астматичний напад), можна залишити дитину поплакати на самоті (не виходячи з кімнати) або просто деякий час не звертати уваги на крик. Не сварити, не замикати дитину, а спокійно озвучити висновок: «Напевно, тобі просто хочеться зараз поплакати… Коли плакати набридне, ми з тобою [запропонувати щось цікаве]».

          10 кроків, які допоможуть 

заспокоїти людину з аутизмом

Іноді люди з аутизмом відчувають нервовий зрив. Через стрес вони закриваються в собі або, ще складніше – стають роздратовані. Що робити, якщо ви опинилися поряд? Ось приклад дій, які можуть допомогти людині.  

Дії:

1. Якщо ви знайомі з людиною з аутизмом або її родичем, заздалегідь дізнайтеся, що може ії заспокоїти, а які речі викликати сильний стрес. Уникайте цих речей та дій. Використовуйте те, що може переключити, чи заспокоїти людину, наприклад візуальні підказки. 
2. Заспокойтеся самі та не панікуйте. 
3. Якщо людина вміє говорити, чітким спокійним голосом запитайте її, що з нею не так? Які в неї проблеми? Не наполягайте на відповіді! Наполегливість заради отримання відповіді може погіршити ситуацію та посилити сенсорне перевантаження чи істерику. У стані стресу людина з РАС також може вас просто не почути, та не побачити. Якщо на фоні чутно рекламу по ТБ, або інший голосний звук, по можливості вимкніть його, тому що це може заважати.
4. Якщо людина не говорить (або не відповідає), теж вимкніть телевізор, радіо і будь-які джерела шуму або яскравого світла. Іноді, людина з аутизмом має проблеми з сенсорним сприйняттям світу. Вона чує, відчуває, бачить набагато сильніше, ніж ви. 
5. Не намагайтеся запобігти аутостимуляційній поведінці, тікам. Ці серії повторень певних рухів є механізмом, який заспокоює людину з аутизмом. Прикладами такої поведінки є: махи руками, клацання пальцями, похитування. Однак, якщо людина з аутизмом починає робити собі боляче (наприклад, б'є себе кулаками, б'є головою в стіну) зробіть все, щоб це зупинити. Чи вдасться вам це відвернути залежить від ступеня стресу та ситуації.
6. Якщо людина  має схильності кидати речі, перемістіть всі об'єкти, які знаходяться поруч.
7. Допоможіть зняти всі незручні частини гардеробу: шарфи, светри, краватки, підтяжки, тощо. Вони можуть дратувати.
8. Не застосовуйте погладжування по тілу. Якщо людина з аутизмом сидить, встаньте за нею та обійміть її на рівні грудей. Поверніть її голову в сторону і покладіть свою щоку на її голову. Застосуйте невеликий тиск. Це утримання має допомогти розслабленню і заспокоєнню. Також може допомогти масаж. Допоможіть сісти своєму підопічному в зручному положенні, ніжно натисніть на скроні, розмасажуйте плечі, спину або ноги. Нехай ваші рухи будуть м'які, заспокійливі та старанні. УВАГА- багато людей з аутизмом не люблять дотиків, дійте обережно. Застосовуйте це тільки тоді, коли ви знаєте людину та її реакцію на ці дії!!!
9. Якщо у вас є така можливість, відведіть людину в тихе місце. Якщо ні, спробуйте пояснити ситуацію і попросити інших людей вийти з приміщення в якому ви знаходитеся. Також можуть допомогти «тихі» навушники, які блокують звук.
10. Ситуація погіршується? Кличте на допомогу.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

• Кризові моменти / зриви ніколи не повинні бути приводом для загальної уваги. Не ставтеся до цього як до простої істерики та не засуджуйте.
• Не залишайте людину з РАС наодинці з собою, тільки якщо це не є безпечним оточенням (наприклад її будинок).
• Не сваріть людину за те, що у нього кризовий момент. У той час як вона, можливо, знає, що, наприклад, зриви в громадських місцях не є прийнятними, кризові моменти часто є звичайним результатом накопичення стресу і майже неминучі.
• Ніколи не кричіть на людину з аутизмом. На жаль іноді вона тільки таким способом вміє висловлювати свій дискомфорт
• Ніколи не причиняйте фізичний біль.

 

 

 

7 хороших порад, 

як навчити дитину 

прибирати за собою

Підтримка порядку в дитячій кімнаті складне завдання. Усі батьки мріють, щоб їхня дитина прибирала за собою та дбала про свої іграшки. На жаль, в більшості випадків прибирання є довгим і виснажливим процесом для малюка.

Отож, як навчити малечу наводити та підтримувати порядок?

Маленькі діти не люблять порядок по своїй природі: вони не помічають безладу, не мають рефлексу розставляти речі по місцях та не вбачають нічого поганого в тому, що всі кубики розкидані по підлозі, адже так зручніше.

Ви повинні навчити їх усьому цьому. Саме батьки першими мають показати, як правильно прибирати. Чим раніше ви почнете діяти, тим раніше ваша дитина навчиться прибирати за собою.

Згідно з педагогікою М. Монтессорі, відчуття порядку формується з народження до 4,5 років. Якщо до того часу ви не навчите малюка цим діям і не забезпечите його відповідними стимулами, буде дуже важко в подальшому це змінити.

Щоб навчити малюка прибирати, потрібно бути креативним. Для цього знадобиться терпіння, вміння переконувати, іноді виверт і ще трішки терпіння.

Роздивимось декілька простих порад:

1. Показуйте як робити правильно

Перш за все маленькі діти вчаться, спостерігаючи за дорослими, тому поясніть йому, чому вам потрібно навести порядок і покажіть, як ви це робите. Дитина скоро зрозуміє, що блоки спочатку витрушуються з коробки, але потім потрібно покласти їх назад. Навіть якщо в цьому віці вона не зможе зробити усе самостійно або просто не запам’ятає, ця діяльність потрапить в підсвідомість, і в майбутньому виконуватиметься автоматично.

2. Розмовляйте та пояснюйте

Навчіть дитину відрізняти порядок від безладу в його кімнаті. Для дво-, трирічного малюка безлад це абсолютно абстрактне поняття. Тому під час звичайної гри покажіть малюкові, як акуратно розміщувати книги на книжковій полиці (за висотою чи за кольором) пояснюючи, що так вони не порвуться і не понищаться.

Час від часу намагайтеся складати разом список зіпсованих або непотрібних іграшок. Завдяки цьому ви не тільки зрозумієте чого бракує, а й отримаєте вільне місце для нових речей.

Покажіть, що м’які звірі, кинуті в призначений для них кошик, не займають місця на підлозі, тому тепер можна розкласти там конструктор. Такі хитрощі допоможуть у прибиранні дитячої кімнати, тому що малюк буде знати, що значить «розкласти речі» або «зібрати їх разом».

3. Адаптуйте оточення під дитину

Оточення адаптоване до віку – це основа. Без цього дитині буде складно:

1. Як повернути іграшку на місце, якщо поличка зависоко?
2. Куди повісити куртку або рушник, якщо на висоті рук немає вішачка?
3. Як позбирати фломастери, коли стіл вище голови?

4. Формуйте звичку

По-четверте, коли дитина трохи старша, ви можете почати вимагати, щоб вона стежила за порядком. Кожен день, після закінчення гри, збирайтеся разом для прибирання дитячої кімнати: покажіть дитині, що збирати з підлоги й куди це ставити.
Навчіть її завжди прибирати речі, коли вони більше не потрібні – так легше підтримувати порядок. Дотримуйтесь цього правила, наприклад, не погоджуйтесь читати казку на ніч, поки малюк не наведе лад в дитячій.

Нехай прибирання в кімнаті стане його щоденним вечірнім ритуалом, а завдяки цьому і звичкою.

5. Власний приклад

Показуйте приклад. Як уже згадувалося, маленькі діти відмінні спостерігачі. Вони наслідують батьків у всьому: в тому, що ті роблять добре, та ще більше – у тому що не дуже. Якщо ви самі зашпортуєтесь, натикаючись в кімнаті на розкидані книги, брудний одяг чи папери, не розраховуйте, що ваша дитина буде іншою. Але якщо ви підтримуєте чистоту, і малюк часто бачить, як ви прибираєте – він дізнається, що це звична та необхідна річ.

Іноді це працюватиме з першої спроби, проте іноді доведеться хитрувати. Все залежить від малечі, її характеру та любові до порядку. Як спонукати дитину скласти іграшки?

Для маленьких дітей добре працює навчання у формі гри. Навіть річний малюк в кінці дня може кинути кубики чи фігурки, розкидані по підлозі, в кошик для іграшок. Для нього це буде розвагою.

Ігри дуже важливі для розвитку. Скористайтеся ними, щоб мотивувати малюка до прибирання:

1. «Хто перший» – проведіть перегони, перевірте, хто першим заповнить коробку іграшками. Переможець отримає приз.
2. «Знайди помилку» – покладіть іграшку в інше місце, ніж зазвичай, та запитайте у дитини: «Чи повинна машинка лежати тут? Покажи мені, де її місце». Вона буде дуже щаслива, якщо зможе вам допомогти.
3. «Роби, як я» – це означає наслідувати жартома. Покажіть вашій дитині заняття та попросіть її зробити те ж саме. Дітям подобається повторювати за дорослими.
4. Можливо, у вашої дитини є улюблена розвага. Використайте це як основу та додайте елемент прибирання.

Щоб уникнути повстання, ви можете використовувати прості прийоми, надаючи дитині подобу вибору, наприклад:

1. «Що ти хочеш робити в першу чергу: застелити ліжко чи розвісити білизну зі мною?».
2. «Якщо ми швидко впораємось, то зможемо сходити в гості чи у кіно. З чого почнемо?».
3. «Ти хочеш прибрати зараз чи після обіду?».

Коли вчити малюка прибирати?

Такий урок потрібно починати з малого. Звичайно, ми не можемо очікувати, що однорічний карапуз поставить на полиці іграшкові машинки та книги, з якими грав увечері. Однак навіть така дитина повинна бачити, що це робиться щодня.

Варто ставити постійні завдання, пов’язані з прибиранням. Звичайно, вони повинні бути адекватні віку дитини й адаптовані до її можливостей:

• однорічна – кожен день перед сном, шоу для найменших «як поцілити іграшкою у кошик». Попросіть малечу подати вам книги, щоб ви поскладали їх на полиці. Заохочуйте її допомагати вам: дайте окрему ганчірку для пилу – нехай витирає нижню полицю (звичайно, вам доведеться повторити процедуру);
• дворічна – попросіть про допомогу в поділі речей під час прибирання дитячої: нехай дитина розділить їх на ті, які повинні зберігатися в шафах, і ті, які треба віднести в іншу кімнату. Коли пилососитимете килим, нехай тримає шланг пилососа, а коли пратимете – попросіть відокремити кольоровий одяг від білого;
• трирічна – може допомогти прибрати зі столу після обіду, наприклад принести свою тарілку до раковини. Вона також може поскладати чисті столові прибори у ящик;
• чотирирічна – можна дати їй випраний одяг, щоб розібрати шкарпетки, футболки, трусики та покласти їх у відповідні ящики. Навчіть дитину завжди класти брудний одяг в кошик для білизни, а не розносити по кімнаті.

Бокс-система – ключ до успіху

У дітей зазвичай багато іграшок, деякі з яких дрібні та легко губляться. Тому, щоб вам було легше підтримувати порядок, купіть якомога більше пластикових контейнерів, коробок чи кошиків. Підпишіть або наклейте малюнки, які допоможуть розібратися що де. Знайдіть невелику коробку для олівців, великі коробки для машинок, ще більші для конструкторів та м’яких іграшок.

Така бокс система безумовно полегшить привчання до порядку. Та й саме прибирання займатиме значно менше часу.

І останнє, але найголовніше: прибирайте разом з малюком. Перш за все, дитина, яка залишилася один на один із завданням «навести порядок», відчуває себе розгубленою та покинутою. Вона не завжди розуміє, чого вимагає від неї доросла людина.

Значно простіше та швидше поставити усе на місце в компанії мами чи тата, які підкажуть, розважать і вмотивують на прибирання.

8 ПРАВИЛ, ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ЦЕ

1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь:«Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»

2. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку). 3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.

3. Видавайте інформацію порціями. Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте по-трошку видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.

4. Називайте речі своїми іменами. Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.

5. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть! Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.

6. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!

7. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом. Перелік книг українською мовою знайдете тут. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)

8. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!

12 запитань, які варто ставити дітям для покращення їхнього мислення

     Люблячим батькам важливо покращувати мислення своєї дитини та її поведінку. Адже вони визначають, як дитина інтерпретуватиме світ.

Коли ви ставите дитині правильні запитання, то заохочуєте її до позитивних змін у поведінці і дозволяєте їй якнайкраще використовувати доступні ресурси.

Ось 12 запитань, котрі допоможуть не лише покращити мислення дитини, але й зміцнити її стосунки з батьками.

№1

Які 5 слів найкраще тебе опишуть?

Це запитання скеровує дітей туди, де вони знають себе. Тому мають уявлення про те, що інші люди можуть думати про них. Це дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе.

№2

Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?

Деякі діти скажуть, що комп’ютерні ігри. Це нормально. Нещодавнє дослідження показало, що це має багато психологічних переваг. Комп’ютерні ігри навіть зближують подружжя, якщо воно грають разом. Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливими. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить у майбутньому.

№3

Чого ти можеш навчити інших?

Сенс питання у тому, щоб навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї і її інтересів. Життя – це про всіх нас і про те, як ми можемо допомогти один одному. Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил. Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим. Це формує відчуття впевненості в собі і заохочує до навчання.

№4

Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?

Життя – це поєднання доброго і поганого досвіду. Дитині потрібно зрозуміти це у ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя. Сенс цього запитання – допомогти малюку це усвідомити. Допомогти зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму. Ви також можете отримати від дитини інформацію, що її болить і через що їй потрібно допомогти пройти.

№5

Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?

Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго і поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками і вчилися з цього. Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки у майбутньому.

№6

З усіх речей, які ти зараз вчиш, як ти гадаєш, що тобі найбільше потрібні у дорослому віці?

Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою. Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз. Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

№7

Якби ти міг повернутись у часі на три роки і поговорити з самим собою, що б ти собі порадив?

Це запитання може спровокувати веселу розмову, яка допоможе дізнатись про минулі проблеми, які завдали болю вашій дитині. А дитина вироблятиме звичку вчитися на своїх помилках. Питання відкриває широкі можливості для того, щоб поговорити з дитиною про те, як справлятись з розчаруваннями в житті.

№8

За що ти найбільше вдячний?

Це питання заохочує дітей лічити чудові життєві моменти і поглянути на світлий бік життя. Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо і цінувати те, що є у житті, незважаючи на масштаби: родина, друзі, хороша школа і навіть їжа. Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.

№9

Як ти гадаєш, як люди почуваються, коли…?

Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і уникнення конфліктів. Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію. Щоб розвинути співпереживання у дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають, тощо.

№10

Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?

Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє і спланувати його. Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою. Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.

№11

Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?

Колектив має великий вплив на ваше мислення і поведінку. Якщо поруч з вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься в кращий бік. Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як з друзів вашої дитини на неї впливає.

№12

Якби ти міг вирости і стати знаменитим, у чому ти б хотів прославитись?

Це запитання спрямовує дітей подумати про справжнє значення успіху і спадщини, яку вони б хотіли по собі залишити. Чи успіх лише у грошах, чи є щось більше за них? За що ви хочете, щоб люди вас пам’ятали? Відповідь дитини допоможе вам визначити її тип характеру і виявити, хто є її моделлю для наслідування.