ПОРАДИ ДЛЯ ВСІХ

Як працювати з хвилюванням і тривогою дитини

Часто, коли діти зіштовхуються з обставинами, на які вони не в силах вплинути або які здаються їм незрозумілими, у них виникають тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці.

З одного боку, такі почуття є не тільки нормальними, а й необхідними, оскільки робота з різними видами тривоги може підготувати дітей і навчити справлятися зі складними життєвими ситуаціями.

З іншого боку, деякі діти наділені підвищеною чутливістю та сприйнятливістю, що робить їх більш уразливими для тривожного стану, що виникає із цілком природних причин, не пов'язаних із психологічними порушеннями.

Якщо дитина страждає підвищеною тривожністю, навіть з найкращими намірами батьки можуть зациклитись на даній проблемі і, роблячи все можливе, щоб дитина не страждала, фактично посилити її занепокоєння. Це відбувається тоді, коли батьки, передбачаючи страхи дитини, невміло намагаються захистити її від них.

Щоб грамотно допомогти дітям справлятися із тривогою, пропонуємо такі сім порад:

1. Мета не в тому, щоб уникнути занепокоєння, а в тому, щоб допомогти дитині впоратися з ним

Ніхто з батьків не хоче бачити дитину нещасною, але кращий спосіб допомогти дітям подолати занепокоєння – це не намагатись уникати чинників, що його провокують. Треба, щоб дитина навчилась переносити тривогу й не надто звертала на неї увагу, живучи своїм звичайним життям, навіть якщо тривога присутня. Згодом у результаті такого ставлення вона буде зменшуватись або мине взагалі.

2. Не уникайте факторів, які провокують тривогу

Захищаючи дітей від того, чого вони бояться, ви допоможете їм краще почуватися зараз, але не позбавите їх від посилення занепокоєння в довгостроковій перспективі.

Якщо дитина розгублюється в дискомфортній ситуації й починає плакати не з метою маніпулювання батьками, а тільки тому, що вона так почувається, і батьки негайно усувають фактор, який провокує тривогу, дитина відкриває для себе неконструктивний механізм того, як справлятися із тривогою, й буде застосовувати його в подальшому. Вона буде уникати певних місць і ситуацій, усе більше й більше обмежуючи себе від навколишнього світу.

3. Висловлюйте позитивні, але реалістичні очікування із приводу занепокоєння дитини

Ви не можете гарантувати, що страхи дитини нереальні, і при цьому стверджувати, що вона не провалить контрольну, що їй обов'язково сподобається катання на ковзанах або що інші діти не будуть над нею сміятись під час декламації вірша.

Але ви можете висловити впевненість у тому, що з нею все буде добре, що вона зможе впоратися з усім цим, що в міру зіткнення зі своїми страхами рівень її тривожності згодом буде падати. Це дасть дитині впевненість у тому, що ваші очікування реалістичні, що ви не збираєтеся пропонувати їй зробити те, що їй не під силу.

4. Поважайте почуття дитини, але не підживлюйте їх

Важливо розуміти, що бесіда про хвилювання дитини не завжди означає згоду з нею. Тому, якщо дитина боїться йти до лікаря, вам не треба применшувати її страхи, але також не варто й посилювати їх. Вам слід слухати й бути чуйними, допомогти дитині зрозуміти те, через що саме вона хвилюється, і заохочувати її впевненість у тому, що вона зможе впоратися зі своїми страхами. Ваша настанова повинна бути приблизно такою: «Я знаю, ти боїшся, і це нормально, але я з тобою, я допоможу тобі пройти через це».

5. Не ставте навідних запитань

Заохочуйте дитину розмовляти про свої почуття, але намагайтесь не ставити навідних запитань, таких як: «Ти хвилюєшся через майбутню контрольну?» або «Боїшся йти до лікаря?». Щоб не підживлювати тривогу, ставте відкриті запитання на зразок: «Ну як, підготувався до контрольної?».

6. Не посилюйте страхи дитини

Ви не повинні подавати дитині вербальні або невербальні сигнали про те, що вона повинна чогось боятися.

Припустимо, дитина вже мала неприємний досвід спілкування із собакою. Наступного разу, коли біля неї буде незнайомий собака, ви можете почати хвилюватися через те, як вона буде на нього реагувати, і можете мимоволі «підказати» дитині, що зараз прийшов той момент, коли вона повинна тривожитись. Не робіть цього. Будьте спокійними й незворушними самі.

Пам'ятайте, що ваш особистий приклад спокою й незворушності щодо страхів дитини переймається нею, і вона свідомо чи несвідомо наслідує вас, тому постарайтеся приділити особливу увагу вашій власній поведінці, яка, безумовно, вплине на дитину.

7. Контролюйте інформаційний контент, який споживає дитина

Діти не сліпі й не можуть закривати очі на навколишній світ. Вони час від часу бачать, що показують у телевізійних новинах. Вони чують, про що кажуть дорослі. Проте діти не можуть самостійно розібратись у тому, що насправді несе для них реальну загрозу, а що ні.

Як уже згадувалось вище, не слід повністю захищати дітей від факторів, які можуть викликати тривогу (обмеження повинні бути розумними). Але в той же час при перегляді сучасних телевізійних новин навіть здорові дорослі можуть відчувати хворобливу стурбованість. Тому зверніть увагу на те, який саме інформаційний контент споживає ваша дитина і в якій кількості. Ви можете вимкнути телевізор або принаймні дивитися його разом і обговорювати те, що ви бачите.

Ваша дитина гризе нігті

Форма аутоагресії і ретрофлексії – дитина грзе нігті, замість того, щоб «вкусити», показати зуби.

Дитина з таким симптомом часто гіпервідповідальна і чутлива, боїться зробити боляче іншим, сказати «не те», образити, сором’язлива, самокритична. Вона часто бере відповідальність за почуття своїх батьків. Боїться їх засмутити, боїться зробити помилку, не виправдати очікувань. Може іноді говорити тихо і невиразно. Їй складно сказати "Ні". Пригнічує природні агресивні імпульси. Часто не може сказати, чого хоче і не хоче. Не дозволяє собі помилятися. Їй складно розслабитися. Може викривлятися спинка, як ніби на плечах лежить вантаж. Відчуває часто страх і почуття провини.

Кусанням нігтів проявляються невисловлені слова, самоїдство, контроль.

У нігтьовому ложі є точки – проекції різних етапів нашого розвитку. Іноді дитина «стимулює», витягуючи або кусаючи, «точку зачаття, народження» … У цієї ж дитини можуть бути часті ларингіти, ангіни, бронхіти.

Що робити:

Знизити тиск. Зняти з дитини відповідальність за свої почуття і свою нереалізованість.

Вчити і дозволяти говорити “ні”.

Стимулювати робити самостійний вибір і заохочувати цей вибір.

Розповідати про свої помилки зі сміхом.

Самі дозволяйте собі дуріти і радіти.

Грати в псевдо-агресивні ігри (де є «руйнування»).

Тягнути ротом хустку, як собачки, гарчати, гавкати один на одного, гризти сухарі, яблука, штовхатися.

Співати, кричати, проявлятися в будь-якій творчості, плюватися в ціль з трубочки.

Ліпити з глини, пластиліну, грати з кінетичним піском, крупами, переливати рідини.

Масаж тіла і рук.

Грати в рольові ігри, ходити в театральні студії.

Дозволяти говорити «Моє!»

Дивні запитання дорослим:

Ти самоїд?

За що себе «їсиш»?

Кого хотів би вкусити?

Коли дозволяв собі «показувати зуби»?

Звичайно, у кожної людини свої симптоми і їх причини, і вираженість цих симптомів і причин. Звичайно, психологи все ускладнюють і без них он скільки поколінь виросло. І, звичайно, замість всього написаного, легше крикнути, вдарити або намазати пальці зеленкою.

Добрих дорослішань!

Автор: Світлана Ройз

Прості техніки, як навчитися не кричати на дитину

Психолог Анастасія Гарбарук ділиться порадами та техніками, як у вихованні дітей не переходити на крик.

Чому не можна кричати на дитину

Якщо батьки розмовляють з дитиною переважно криком «Я що сказав / а!», «А ну швидко!», то вони регулярно залякують дитину, у неї підсвідомо закладаються страхи, що потім негативно позначиться на її дорослому житті. У дитини, що живе в атмосфері роздратування і гніву, коли її «передавлюють» криком, знижується самооцінка аж до формування комплексу неповноцінності. Тому окрик, як попередження — так, крик — ні.

Дитина до 7 років не вміє відчувати одночасно дві емоції. Навіть якщо ви кричите не своїм голосом, вона все одно вас любить. Тільки у неї буде дисгармонія любові. Дитина буде думати, що любити (турбуватися про когось, переживати за когось) — це кричати, і потім зі своїм супутником життя і дітьми буде поводитися так само. Існує парадокс — ми кричимо тільки на тих, кому довіряємо, і при цьому втрачаємо довіру тих, на кого кричимо. Ви готові втратити довіру найдорожчих вам людей?

Частий крик батьків загрожує тим, що дитина буде ховати емоції. Наслідки плачевні. Краще нехай позлиться і потупотить ніжкою — розкажіть, що вона злиться / гнівається — називайте емоції, вона має право їх пережити. І впоратися з ними. Крик виправданий тільки в одному випадку. І цей випадок — небезпека для життя.

Як розмовляти з дитиною, щоб не доходило до крику

Опустіться на її рівень — присядьте, візьміть на руки. Якщо сидите один навпроти одного, візьміть руки дитини у свої, зберігайте зоровий контакт. Якщо дитина розплакалася через ваші слова — не відмовляйте в обіймах, якщо вони їй потрібні. Нагадайте про те, що любите її. Малюк повинен бути впевнений в тому, що якщо йому потрібна мама / тато, його вдома приймуть таким, яким він є, навіть якщо він ннаробив шкоди. Малюк повинен робити помилки та вчитися на них.

Якщо дитина, копіюючи ваше «Якщо ти з’їси суп, тоді будуть цукерки», починає розмовляти подібним чином — «Якщо ти мені не даси зараз цукерку, я не буду їсти суп», не поспішайте сказати «Як ти зі мною розмовляєш!», краще так: «Ти, напевно, хотів / а сказати: Мама, будь ласка, давай я зараз з’їм одну цукерку і потім з’їм суп».

Якщо вам здається, що дитина реагує лише на крик, подумайте, може, дитина відчуває нестачу в любові? Як часто ви читаєте з нею книги, спілкуєтеся, говорите про те, як день пройшов, цілуєте та обіймаєте її, говорите, як сильно любите? Скільки часу ви проводите «включеними» для дітей? Якщо ви працюєте за комп’ютером, а дитина поруч грає, це рівноцінно тому, що вас немає поруч.

Алгоритм дій, якщо ви вже зірвалися і накричали

• Робимо «перемотування» — поясніть, що був напружений день, ви дуже втомилися, тому не стрималися. Вибачитеся, якщо ви неправі. Пояснюючи, будьте уважні — говоріть, що ви відчуваєте стосовно ситуації: «Твоя поведінка / твоя реакція / твій вчинок (НЕ ти) мене розлютив». Якщо критикувати безпосередньо дитину, у неї з часом може сформуватися комплекс неповноцінності.
• Тепер потрібно зробити «наладку» — налагодити відносини: «Те, як ти вчинив — недобре, але мені не треба було підвищувати на тебе голос».
• «Повтор запису» — я засмучена, тому що ти зробила так. Дитина має право на прощення у вигляді налагодження діалогу. Якщо ваша дитина напустувала не по-дитячому, не треба відразу приймати її вибачення. Треба розібратися в ситуації, зрозуміти насправді, що і чому пішло не так, як повинно було б, поглянути на ситуацію з різних сторін. Пам’ятайте про те, що на людях ви повинні завжди бути на боці дитини, з’ясовуйте відносини тільки наодинці. Лаючи дитину при сторонніх, її друзях, наприклад, ви принижуєте свою улюблену малечу.

Читайте також: Сила батьківського слова

Що робити, щоб не кричати

Для початку домовтеся з дитиною, щоб вона давала вам знак, коли ви підвищуєте голос. Нехай скаже «Мама / Тато не кричи на мене, будь ласка», підніме руку або клацне пальцем, даючи знати, що ви вже перевищили допустимий рівень децибелів.

Встановіть правила: «Прийшовши додому, ми йдемо відразу мити руки», «Рівне о 9 годині ти лягаєш спати». Правила стосуються здоров’я / безпеки та кордонів. Вони потрібні для того, щоб дитина стала повноцінним членом суспільства. За недотриманням правил слідують два попередження. При відсутності реакції на друге попередження, слідує покарання — позбавлення планшета на один день, солодощів, спілкування з друзями й т.п.

Покарання має бути адекватним, ні в якому разі не фізичним, і ніяких «Іди в кут». Якщо у вашому випадку працює «стільчик» і «посидь у своїй кімнаті», то тут слід пам’ятати про правило «скільки років, стільки хвилин діє покарання»: якщо дитині 3 роки, то на стільчику їй сидіти не більше трьох хвилин.

• Якщо ніяк не виходить позбутися крику, попросіть близьких зняти вас кричущу / кричущого на свою дитину. Після перегляду такого відео ви ніколи більше не підвищите голос.
• Або уявіть, що ваш найлютіший ворог (через брак такого нехай буде просто чужа вам людина) кричить на ваше чадо цими ж словами. Які у вас відчуття?
• Або уявіть, як ваша дитина розповідає про своє дитинство і згадує ось як раз цю ситуацію, коли мама накричала на неї або вилаяла на очах у людей. Чи хочете ви цього?
• Або візьміть для себе постулат «Жінка апріорі ніколи не кричить». Ви — принцеса / королева, ви ніколи ні на кого не підвищуєте голос.
• Або в ситуаціях, коли дуже хочеться накричати, починайте видавати тварини крики «Гав-Гав», «МЯЯЯУУУУ» і т. д. Гострота ситуації відразу ж зійде нанівець.

Дуже часто кричать ті, хто не приділяє собі належної уваги. У списку особистісних пріоритетів черговість повинна бути такою: Я / чоловік (а) / діти / робота. Почніть собі приділяти увагу й, можливо, ви, задоволені собою і життям, перестанете зриватися.

Гімнастика для очей дітям у віршах 

"Очі щільно ми закрили". 

Фізкультхвилинка.

Гімнастика для очей знімає напругу, зміцнює м'язи очей і удосконалює їх координацію. Її можна робити як паузу і розвантаження в ході дитячих занять, що вимагають посидючості і дають навантаження на зір. Щоб діти могли проявити свою активність, краще фізкультхвилинку з ними проводити в ігровій формі і використовувати гімнастику для очей у віршах.

https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DWWoEYsJRVH8%26fbclid%3DIwAR1Jy6lZcjB-9uEzochWf3slsepFST-z_ccCQ-aVAQjBU4lhwaafOHkAPjM&h=AT1EU7qlxwGF4ConH4t5lHTzhQhPsvbWo3eT5o827VJLwK6KwCDDJAMC9RDWRWyCjDNELhLUa1_c8eE7HlxOaZMl1fkW1NhRijiAc3b9EgppSGgJ6i0r_e6VoASddFp4tZ246w5B7UFXSogBKeEh

Як зменшити стрес та тривожність у дітей – поради для батьків

ЮНІСЕФ розробив порадник для батьків, як зменшити стрес та тривожність у дітей та допомогти їм почуватись щасливішими.

Порадник доступний на сайті фонду або у документі нижче.

“Важливо пам’ятати, що в реагуванні на стресові події діти дивляться на дорослих. Тому обговорення з дітьми їхніх страхів, спільні релаксаційні вправи, навчання їх корисних методів долання та створення відчуття комфорту можуть допомогти зменшити тривожність”, – зазначають розробники.

У документі нижче зібрані поради для батьків, активності та ігри, які допоможуть заспокоїти дитину, контролювати її емоції та посилити відчуття захищеності:

https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/05/relax_for_children.pdf

Ліворука дитина

10 порад батькам ліворукої дитини

1. Дорослі не повинні ніколи, ні за яких обставин показувати ліворукій дитині негативне ставлення до ліворукості.

2. Намагайтеся дотримуватися єдиної тактики стосунків із дитиною. Розбрат у сім "і і неузгодженість вимог батьків до дитини завжди ускладнюють ситуацію.

3. Необхідно навчитися уважно спостерігати за своєю дитиною, бачити й розрізняти її стани, знати причини її прикростей і радостей, розуміти її проблеми, допомагати їй їх переборювати.

4. Ліворукість — індивідуальний варіант норми, тому труднощі, які виникають у лівші, зовсім не обов'язково пов'язані з її ліворукістю, такі самі проблеми можуть бути й у праворукої дитини.

5. Не рекомендується «пробувати» навчити дитину працювати правою рукою, тим більше наполягати на цьому. Переучування може спричинити серйозні порушення здоров’я.

6. Визначити провідну руку доцільно в 4—4,5 року й не змінювати її, навіть якщо якість письма й малювання не вельми задовольнятиме вас.

7. Навчіть ліворуку дитину правильно сидіти за робочим столом, правильно тримати ручку, розташовувати зошит. Під час письма, малювання, читання світло має падати з правого боку.

8. Під час навчання письма використовуйте «Прописи для ліворуких дітей». Пам’ятайте, методику безвідривного письма ні в якому разі не слід застосовувати під час навчання ліворуких дітей. Крім того, ані правонахилене, ані лівонахилене письмо практично неможливе для лівші, бо дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма.

9. Не змушуйте ліворуку дитину читати, якщо вона сама відмовляється, навіть якщо ви переконані, що вона знає всі букви. Складайте букви з їхніх елементів, пишіть букви, грайте з буквами — ця робота полегшить дитині розпізнавання букв і процес навчання читання. Дзеркальне письмо, яке часто зустрічається й у праворуких, і в не перенавчених ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8—10років, коли остаточно формуються стабільні зв'язки між півкулями.

10. Ваша дитина потребує особливої уваги й підходу, але не тому, що вона ліворука, а тому, що кожна дитина унікальна й неповторна. І від вашого розуміння, любові, терпіння, вміння вчасно допомогти залежать успіхи вашого маляти. З якими б труднощами не зустрілося ліворуке маля у дитячому садку, і в школі, воно з успіхом переборе будь-які негаразди, якщо постійно відчуватиме батьківську підтримку, розуміння й любов, а також не відчуватиме негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка для нього дорога.

Порадник для батьків 

«Чому важливо навчити дитину дякувати» 

     Висловлюючи вдячність у будь-який спосіб, люди дарують одне одному радість, демонструють повагу й налагоджують дружні взаємини. Щоб діти зростали вдячними, ми — педагоги й батьки — маємо усвідомити цінність цих навичок і привчитися діяти так само. До вашої уваги прості та корисні поради, які будуть до вподоби усім батькам ««Чому важливо навчити дитину дякувати».

    Вдячність – це те почуття, яке людина вчиться переживати із дитинства, це обов'язкова якість свідомої людини. Вдячність відкриває доступ людині до великої кількості всього того, що її оточує, допомагає пізнати добро у своєму житті. Вдячна дитина відчуває більш глибокий зв'язок з батьками.

   У результаті, якщо вона може зрозуміти, що багато людей докладають достатньо зусиль заради її ж блага, її життя поліпшується. Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти.Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня приносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку.

   Усмішку, допомогу, підтримку діти зазвичай сприймають як належне. Тоді як насправді це — прояви доброзичливості, привітності. Слід навчити дітей помічати такі речі. Адже це шлях до формування позитивного мислення, виховання вдячності як особистісної якості. Покажімо дітям, що є багато способів подякувати — слова, добрі справи, подарунки, особливе ставлення. Дітям  потрібно розповідати, що дякувати потрібно  усім, хто тобі допомагає й підтримує тебе, і ти завжди зможеш розраховувати на допомогу, якщо вона знадобиться ; пояснювати, у яких ситуаціях і як потрібно дякувати.

Вдячність можна виражати  різними  способами — словами, обіймами, рукостисканням тощо.

    Навчити дитину дякувати можна тільки на власному прикладі. Діти схильні наслідувати те, що бачать удома. Не забувайте дякувати дітям за допомогу, чоловіку або дружині за смачну вечерю, продавцю за доброзичливість. Не соромтеся дякувати дітям  і помічайте будь-які дрібниці з боку малюка. Сам позбирав в корзину іграшки без нагадування, або нагодував папужку, розклав тарілки на стіл , приніс вам серветку  . Прямо зараз знайдіть, за що ви можете сказати спасибі своєму синові або доньці. Ви помітите, як змінюється ваша дитина, як йому самому захочеться робити більше добрих справ. А незабаром вона  почне цінувати все, що робите для нього ви. Дитина повинна навчитися просити про допомогу, коли їй  це необхідно і подякувати за неї.  Коли дітей заохочують усвідомлювати радість і щедроти життя, вони стають більш вдячними так само, як і дорослі.

      Можна  вдома придумувати з малюками різні ігри та корисно проводити час :

 1)«Моє сердечко»

       Виріжте з картону декілька сердечок і напишіть на кожному  слова подяки , задаючи запитання малюку. Наприклад : «За що і кому ти б сказав спасибі?»,«З ким ти товаришував сьогодні і провів чудово день?»

«Кому ти хочеш подарувати це сердечко?»

     2) «Добрі справи»

        Час від часу влаштовуйте з дітьми день добрих справ, коли ви         будете допомагати іншим людям. Можна разом з малюками нагодувати пташок або безпритульних  тварин, підмести сходовий майданчик або  допомогти літній людині у магазині . Якщо ви вирішили віддати старі речі в дитячий будинок або старі іграшки у менш забезпечену сім'ю, зробіть це разом із дитиною.  

    3) «Сюрприз»

         Показуйте дитині, як добре  ділитися з іншими. Це можуть бути речі, солодощі, зроблені своїми руками подарунки, компліменти. Збираєтеся в гості до бабусі - запропонуйте дитині заздалегідь намалювати для неї листівку або приготувати подарунок. Малюка пригостили цукеркою? Запропонуйте пригостити половинкою сестру чи брата.

    4) «Чудові хвилини мого життя»

     Важливо помічати життєві дрібниці. Сьогодні  світить сонечко . Ми йому скажемо спасибі , що ми можемо піти гуляти. Дякуємо курочці, що вона нам знесла яєчко. Дякую другові, що дав покататися на велосипеді, або погратися своєю іграшкою.

     5) «Сімейна традиція»

    Заведіть у родині традицію щодня за щось дякувати одне одному. Нехай малюк теж знайде щось, за що він вдячний. Так він ще раз насолодиться приємним моментом. До того ж, прояв вдячності піднімає настрій.

     6) «Спасибі цьому дню»

      Візьміть за правило в кінці кожного дня, перед сном, згадувати разом з дитиною приємні моменти, за які вона  може комусь  подякувати. Тато купив нову іграшку, бабуся спекла пиріг, чудово виступив на святі в дитячому  садочку і т. д. Це можуть бути різні події, враження.

    7) «Фотоальбом приємних спогадів»

      Вклеювати в альбом різні фотографії (відпочинок на річці ; в гостях у бабусі; день народження у друга; виготовлення поробок і т.д.) і написати під ними «Кому я був вдячний», «За що мені дякували»

      8) Книги, казки, вірші, пісеньки. Зараз вибір літератури дуже великий, і є можливість підібрати те джерело, яке сподобається саме вашій дитині. Віршик чи пісенька по дорозі в дитячий сад, казка на ніч - це ненав'язливі і цікаві форми.

       9) Всесвітній день "Дякую"

  Часто в повсякденному житті сенс слів затирається, «змальовується», ми вимовляємо їх механічно і вже не дуже розуміємо, що ж саме ми говоримо і що під цим мається на увазі. Всесвітній день "Дякую", що відзначається 11 січня - хороший привід задуматися про це і сказати усвідомлене «Дякую» всім, хто його заслуговує.

    Вчити говорити спасибі просто, але неможливо змусити дітей відчувати себе вдячними. Зате можна сформувати в дитини  здатність аналізувати і цінувати! Завдяки цьому батьки не тільки зроблять їх щасливими, але і забезпечать собі повагу і гідну старість. Пам’ятайте, що доля дитини в першу чергу залежить від вас. Зробіть правильне вкладення в її розвиток і будьте впевнені, що в майбутньому вона буде вам дуже вдячна.

                            І  пам’ятайте « Дякувати — приємно!»

«Я дякую»

Я дякую за те, що настав ранок.

Я дякую мамі за смачний сніданок.

За те, що я народився!
За те, що я живу!
За те, що разом з татом

І з своїм старшим братом

Гуляємо по доріжці,

І втомилися наші ніжки.

Я дякую бабусі за прочитану казку,

А дідусеві за корисні підказки.

Я дякую другові, що мав змогу

Надати мені вчасно допомогу.

Я дякую сонечку за тепло,

Всім людям дякую за добро.

Дякую квіточці, що цвіте,

Дякую травичці, що росте.

Дякую пташці, що в саду співає

І весело нас розвеселяє.

Я дякувати буду щодня,

І яскравішим стане моє життя.

Казка про Назарчика , який  навчився ділитися іграшками і  говорити «Дякую»

   Жив –був хлопчик Назарчик.  Всі його дуже любили: мама, тато, бабусі, дідусі. А Назарчик, як і всі маленькі діти, найбільше любив  гратися іграшками. Їх у нього  було дуже багато: м’ячики, кубики, машинки, м’які білочки і зайчики, собачки і ведмедики, кішечки і конячки, навіть були і ляльки.  А ще багато книжок, альбом для малювання, конструктор, пазли. Назарчик грався   цілий день. Щодня батьки купували йому якусь нову іграшку. Спочатку хлопчик був  зовсім маленьким , а потім ріс-ріс  і підріс. Та так підріс, що можна тепер йому  було в садок йти з дітками гратися. Мама і тато так зраділи, що Назарчик вже великий.

Наступного дня хлопчик вперше в садок пішов, і так йому  там сподобалося, що навіть йти додому не хотів. Грав  з іграшками, їв смачну кашу. Діти в садочку пригощали Назарчика печивом, цукерками, ділилися з ним  іграшками. Та ніколи нікому Назарчик не говорив чарівного слова «Дякую». «Навіщо говорити «дякую», коли мене всі люблять, купляють мені все, чого забажаю», - думав хлопчик.

  Одного разу мама йому  поклала в рюкзачок його  улюблені ігращки, щоб Назарчик  грався   ними з дітками в садочку. Та де там, він навіть не відкривав рюкзачок. «Це мої іграшки, і ніхто ними, окрім мене, не повинен гратися», - думав Назар. Він  присів на лавочку і засумував . Діти в садочку весело і приємно проводили час . Вихователька намагалася залучити хлопчика до ігор з дітками, та Назар вперто не хотів.

  І  раптом хлопчик відчув , що хтось стоїть поруч з ним. Це було дуже маленька істота, зростом як яблучко.

– Ти хто? – запитав Назарчик.
– Я –Впертулька , – відповіла істота.
– А звідки ти взялася? Щось я тебе раніше не бачив, – поцікавився хлопчик.
– Ти й не міг   мене раніше бачити. Я приходжу тільки до тих, хто ображається, хто жадібний, хто не вміє говорити «чарівні слова» – пояснила Впертулька.

– Тому я до тебе і прийшла. І тепер я буду дружити з тобою. А ти будеш робити те, що я скажу. Добре?
– Добре, – відповів хлопчик і запитав: – А що треба робити?
– По-перше, не дружи більше ні з ким.

- Іграшками не ділися.

- Чарівні слова ніколи не говори.

   Хлопчик сидів з Впертулькою на лавочці, не посміхався,  і навіть зробився непривітним і  злим. Відвернувся Назарчик від   Впертульки і подивився в інший бік. І стало йому так сумно: його друзі бігають, грають всі разом, а він тут з цією Впертулькою один!

    Аж раптом заплакав дуже сильно хлопчик Анрійко. У нього зламалася його улюблена іграшка-машинка. Назарчик підбіг до Андрійка і почав його втішати. «Не плач, подивися, скільки в мене в рюкзачку машинок. Давай разом гратися!», - сказав він. «Щиро дякую», - відповів Андрійко. Назарчикові стало так приємно, що він аж захотів обняти Андрійка. «Таке простеньке слово «Дякую»,

а  як від нього стає приємно. Цікаво, коли я почну говорити «дякую», як люди до мене будуть ставитися?», - подумав Назарчик.

    Так з’явився у нього друг   Андрійко, такий веселий хлопчисько з кучериками. Цілими днями вони разом грали. Назар  сідав на одному кінці кімнати і штовхав Андрійкові велику вантажівку. Андрійко ловив  її, навантажувала в кузов кубики і відправляв  до Назара, а він будував велику вежу. Весело їм було разом. Навіть засинати було не нудно, бо ліжечка стояли поряд, і вони разом закривали очі і спали.

  З тих пір Назарчик навчився всім дякувати за подарунки, добрі вчинки, приємні слова. «А де ж поділася Впертулька??? Мабуть образилася і зникла, бо в мене з’явилося багато друзів», - радів хлопчик.

Стрес, напруга, емоційне вигорання – назв багато, а суть одна. Кожен із нас хоча б раз виявляв, що загнаний у кут, виходу з якого не спостерігається. Сьогодні ми поділимося з вами списком рекомендацій, які допоможуть якщо не повністю змінити ваше життя, то в усякому разі зробити його набагато приємнішим.

Вам напевно знайоме це відчуття: 10 ранку, ви вже на взводі від третьої чашки кави, а в голові замість яких-небудь слушних думок – цілковита каша. Ви виснажені – фізично, ментально і емоційно – і абсолютно байдужі до того, що раніше радувало. Мотивація? Забудьте. Дратівливість? О так. Турбота про здоров’я і гарне самопочуття? У вогонь.

Чомусь прийнято вважати, що підкорення нових висот і цілковите виснаження один без одного не ходять. Нічого подібного. Емоційне вигоряння зовсім не ознака успіху, це спосіб, яким наш організм недвозначно натякає, що час пригальмувати.

“Якщо ви робите те, що робили завжди, отримаєте те, що завжди отримували”, – Генрі Форд

Відома цитата Генрі Форда тут якраз доречна.

Звичні способи повернення себе до життя, будь то подвійна доза еспресо або черговий шар консилера під очима, займають буквально кілька хвилин, але чи багато від них реальної користі? Так, для докорінної зміни життя потрібно набагато більше часу, але в кінцевому підсумку всі зусилля себе виправдовують. Це інвестиції в ваше здоров’я і добре самопочуття, тому ставитися до них варто з усією належною серйозністю.

1. Спіть вдосталь

Наше тіло – це механізм. Прекрасна і неймовірно складна система, яка потребує турботи і відпочинку. Йдучи з роботи, ви щодня вимикаєте комп’ютер, приблизно це ж потрібно тілу і розуму. Дослідження підтверджують, що хороший сон допомагає мозку позбутися від токсинів, які накопичуються протягом дня, ось чому сім-вісім годин повноцінного відпочинку неймовірно важливі для психічного та фізичного здоров’я. Ваше завдання – поступово довести щоденну тривалість сну до цього рівня. На 30 хвилин більше відпочинку щодня – це ж просто, правда?

2. Думайте, що і як їсте

Для того щоб зробити своє харчування осмисленим, потрібна практика. Особливо це відноситься до тих, хто звик перекушувати на бігу, паралельно набираючи відповідь на черговий лист і щохвилини відволікаючись на телефонні дзвінки. Практика усвідомленого харчування допомагає зрозуміти, що ви їсте і яку користь це приносить вашому організму. На зміну простому вгамування голоду приходять здорові відносини з їжею. Результати досліджень показують, що такий підхід до харчування суттєво покращує настрій, знижує рівень стресу, допомагає виробити корисні харчові звички і навіть позбавитися від зайвої ваги.

3. Зав’язуйте з кофеїном

Кофеїн – це стимулятор, що подразнює вашу і без того виснажену нервову систему. Коли ви стурбовані, напружені або взагалі на грані істерики, чергова чашка кави якщо і підбадьорить, то ненадовго. Замість цього спробуйте інші, більш м’які способи підбадьоритися і зарядитися енергією: фізичні вправи або медитацію. Якщо ранок без кави вам не в радість, переведіть ваші взаємини з цим напоєм в дещо іншу площину і зробіть їх максимально усвідомленими. Насолоджуйтесь ароматом і смакуйте напій, потягуючи його з улюбленої чашки. Через деякий час може виявитися, що цей ритуал набагато важливіший, ніж сама кава.

4. Почніть рухатися і не зупиняйтеся

Рух – це не тільки потужний засіб для поліпшення настрою і зменшення стресу, а й доведений ефективний спосіб збереження відмінної пам’яті і взагалі розумових навичок.

Протистояти зростаючій напрузі можна за допомогою фізичної активності: кожна хвилина, витрачена на йогу, пробіжку або катання на велосипеді, стає значним внеском у боротьбу зі стресом.

Проста ранкова зарядка задає необхідний темп на весь день і допомагає сфокусуватися на важливих завданнях. Чи варто говорити, що успішні люди вважають за краще тренуватися саме вранці. Почніть хоча б з 10 хвилин помірної фізичної активності в день і плавно збільшуйте її тривалість до рекомендованої півгодини.

5. Найкращий відпочинок – це тиша

Так-так-так, без згадки медитацій не обходиться жодна стаття про зміну життя. Ну а що поробиш, якщо це дійсно працює. Приблизно 80% візитів до лікарів так чи інакше пов’язані з наслідками стресу, уявляєте, яка жахлива трата часу і грошей? Ще більш вражаючим те, що скоротити всі ці витрати ми можемо за допомогою… правильно, медитацій. Ці практики допомагають впоратися зі стресом, зміцнити імунітет, налагодити сон і відчути себе по-справжньому щасливим. Всього п’ять хвилин такого розслаблення зроблять день відчутно більш радісним. Ще один бонус: регулярно медитуючі люди раціонально мислять і відчувають менше занепокоєння, коли життя підкидає чергові сюрпризи.

6. Доглядайте за шкірою

Все просто: щаслива шкіра – щасливі ви. Зрозуміло, закріплення цієї звички нічим не відрізняється від інших, для неї теж потрібен час. Тут навіть не настільки важливе відоме правило трьох тижнів – сталість, регулярність і розуміння того, навіщо ви це робите, набагато корисніше, ніж закреслення днів у календарі. Горезвісний консилер приховає сліди втоми за дві секунди, але реальні зміни у стані шкіри завжди йдуть зсередини, повільно, але впевнено. Вибирайте те, що не просто поліпшить колір обличчя, але і принесе реальну користь організму, чи то косметика, чи їжа. Просто повторюйте всі необхідні процедури вранці і ввечері – через деякий час ви помітите, що шкіра сяє здоров’ям і настрій вже не такий похмурий. Банально, але нічого кращого людство ще не придумало.

7. Наповнюйте душу, а не ваше его

Тут все просто: робіть те, що вас радує. Не всі наші досягнення наповнюють душу радістю. Регулярні переробки можуть бути корисні, але в кінцевому підсумку це призводить до виснаження далеко не невичерпних резервів організму. Користі від такої поведінки менше, ніж від регулярного відпочинку і розслаблення. Купіть, нарешті, взуття, які давно хочете, побалуйте себе морозивом в обідню перерву, у вихідні безперервно дивіться старі фільми. У всіх – ну добре, більшості – ваших дій повинна бути одна-єдина причина: це приносить радість. Ви робите це не тому, що це черговий пункт у списку справ. Радість. Вам. Крапка.

8. Довіряйте інтуїції

Сумнівної краси вираз «нутром чую» зовсім не метафора. Перед прийняттям важливих рішень прислухайтеся до своїх відчуттів: тіло часто підказує, що нам потрібно, ще до того, як ми це усвідомлюємо. Візьміть перерву, якщо втомилися. Поїдьте куди-небудь, якщо душа просить змін. Словом, коли щось йде не так, насамперед запитаєте про причини у себе. Якщо ви не людина-інтуїція, буде потрібен якийсь час, щоб навчитися прислухатися до внутрішнього голосу. Просто відверніться від усіх турбот, відпочиньте і чесно відповідайте, що зараз відчуваєте. Висока ймовірність того, що ви прекрасно знаєте, чого хочете насправді. Потрібно лише на якийсь час зупинитися і послухати себе.

9. Порушуйте звичний порядок речей

Поставте собі завдання мінімум раз на тиждень пробувати щось абсолютно нове. Ну або, якщо ентузіазму в надлишку, раз у день. Не обов’язково відразу братися за щось масштабне – просто йдіть на роботу іншою дорогою. Навіть така, здавалося б, дрібниця – це незвичайний досвід. Він допомагає відкрити розум для нових способів мислення і сприйняття, що, в свою чергу, зробить вас хоч трохи, але щасливішим.

10. Створіть собі комфортне оточення

Перший етап створення здорових в усіх сенсах відносин – відповідальний підхід до того, чим і ким ви наповнюєте своє життя. Так, перспектива перетворення отруйних життя взаємин на радісні і комфортні може спочатку лякати, особливо якщо це стосується дружби, сім’ї, їжі, роботи або самого себе. Проте це важливо.

Проаналізуйте всі свої зв’язки і зверніть увагу, який внесок вони роблять у ваше життя і гарне самопочуття.

Ті, хто відповідально ставиться до вибору оточення, часто виявляються більш впевненими у прийнятті рішень.

11. Вчіться новому

Процес отримання нових знань робить нас щасливими, це факт. Ще він допомагає продовжити наше життя і зробити його більш цікавим і насиченим, а також позбавляє від зайвих упереджень. Хочете почати з малого – навчіться вишивати, наприклад. У Мережі повно навчальних роликів, отже освоїти це нехитре діло можна, навіть не встаючи з ліжка. Якщо вас приваблюють великі цілі – вирушайте на тримісячні курси веб-дизайну. Чим би ви не вирішили зайнятися, мозок, у будь-якому випадку, буде вам глибоко вдячний.

12. Почніть вести щоденник

Зняття напруги, розвиток творчих здібностей, підвищення впевненості в собі і заряд натхнення для досягнення цілей – просте заняття, а стільки користі. Якщо це дається важко, не варто відразу брати зобов’язання писати щось щодня. Важливий сам процес створення тексту, а не те, скільки разів ви цим займаєтеся, отже для початку можна обмежитися парою занять на тиждень. Встановіть таймер, вигадайте собі просту тему, наприклад «Чого я чекаю від цього дня», і пишіть все, що думаєте. Повірте, у кінцевому підсумку ви будете з нетерпінням чекати цих сеансів.

👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇

Для дітей і дорослих. Сім технік, як зняти тривожність під час карантину

Що більше тривоги, то більше ми «розділяємося» з тілесністю

«Тілесне усвідомлення» і «протитривожність» для дітей (і дорослих). 

Сім простих практик.

«Тілесне усвідомлення» — це те, що дозволяє і нам, дорослим, знизити тривожність, повернути відчуття «справжнього» і контролю над побутовістю. «Усвідомлення» — активність «мережі оперативного спокою» нашого мозку — зараз допомагає впоратися з карантинним напруженням. І це те, чого було б добре навчити дітей. Чим більше тривоги і напруження, тим більше ми «розділяємося» з тілесністю.

1.Щогодини зупиняємося і «дослухаємося» до тіла. Де є напруження, холод, тепло, чого тіло «хоче»? Чи не час поїсти? Чи потрібно піти в туалет? Побігати, потягнутися, обійнятися? Обов’язкова програма — зробити ковток води.

2.Уявляємо, що долоня — це сонячний промінь. Торкаємось до різних частин тіла дитини своєю долонькою, а дитина відчуває, як тепло і сонячне світло наповнюють і розслаблюють це місце. Повільно торкаємось до чола, живота, плеча, пальчиків на руці, проходимо «врозкид» по всьому тілу. А малюк уявляє, як тепло і світло наповнюють і зігрівають його.

3.Граємо в «пластилін»: знаходимо місце, де в тілі відчувається напруження, і «розминаємо» його, як розминають долоньками трохи затверділий пластилін (можна уявити крижинку або як замішують тісто).

4.Малюємо «пряникову людину» і просимо, щоб дитина позначила будь-якими знаками (хрестиком, каляками-маляками), де в цій людині «живе» смуток, або радість, чи злість — залежно від емоції, яку вона проживає.

5.Практика — Стрижі й Орли. Переміщуватися по кімнаті, «перетворюючись» на стрижів — швидко «летіти», часто змахуючи крилами. Які відчуття, як б'ється серце, коли ви «стриж», що відбувається з диханням. Які — швидкі чи повільні —  думки. А що відбувається із зором, що змінюється (зір стає тунельним). Розповісти, що іноді, коли нам потрібно швидко виконати дію, уникнути небезпеки, коли нам тривожно, ми, мов ті стрижі, стаємо стрімкими і активними. Але довго в такому стані «літати» не можна. Ми дуже стомлюємося, наше серце, наша нервова система не витримають. І ми не побачимо, куди далі «летіти».

6.А потім перетворюємось на Орлів. Орел ловить хвилю. Майже не змахуючи крилами «летить», не поспішаючи. Велично, на повний розмах своїх крил. Запитуєте: «А як ти зараз себе почуваєш? Відчуваєш, як глибоко і повільно, спокійно дихаєш, як почувається твоє тіло, як б'ється серце? А що змінилося в погляді? (Зір може бути більш периферійним, ми можемо звертати увагу на більшу кількість деталей)». Іноді нам важливо бути стрижами. Іноді — Орлами. 

Доторкнутися долонькою до різних поверхонь — до теплої батареї (зупинитися, дослухатися до відчуттів), до щоки, до скла, до мокрої поверхні, до чогось дерев’яного, пухнастого. Робити це повільно. «Сканувати», як змінюється настрій.

7.«Барометр» настрою — час від часу запитуємо: «Ти як?». 

Показує великий палець: вгору означає радість, донизу — смуток, вбік — злість. Це дає можливість відрефлексувати, усвідомити власний стан, щонайменше — назвати його. І залежно від того, що «показують», запитуєте: «Тебе обійняти, хочеш води, хочеш побути на самоті?». Часом діти самотужки переводять положення пальця з «нижньої» позиції у «верхню». І починають посміхатися, ніби «важіль настрою» самі повернули.

👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇

Я 24/7 зі своєю сім’єю в одній квартирі. Що робити, аби вберегти стосунки під час карантину?

     Карантин вніс корективи у наше життя. Місто зупинилося, не працюють улюблені заклади, а в п’ятницю ввечері зібратися з друзями вдається хіба що через відеозв’язок. У такій ситуації хочеться вимкнути інтернет і полежати на дивані. І ми вас чудово розуміємо.

     Та після кількох тижнів домашнього режиму виникають нові запитання: як бути з близькими 24\7 і не пересваритися? Як зберегти особисті кордони, залишатися ефективним і радіти життю – навіть, якщо доводиться ділити одну кімнату з сім’єю.

    Тихі години лише для себе

Щоби вберегти стосунки під час карантину

Карантин для всіх настав раптово і без попередження. Несподівано ми почали проводити з близькими більше часу, ніж будь-коли. Тому, окрім постійної підтримки та обіймів, не варто забувати про особисті кордони.

Щоб не посваритися з партнером, домовтеся про 

ваш графік на день. Проговоріть робочі години, коли ви потребуєте спокою та концентрації.

А також визначте час чи навіть місце у квартирі, де ви можете побути наодинці. Можливо, щоб почитати книжку чи поскролити стрічку новин у соцмережах. У цей момент варто наповнити себе новими ресурсами та відрефлексувати на ситуацію – саме так радять використовувати карантин психотерапевти.

А якщо відчуваєте, що «метелики» закоханості зникають через карантин – скористайтеся можливістю проаналізувати ваші почуття та дізнатися, що таке партнерство в стосунках.

Приготувати разом щось нове

І завжди бути командою

Карантин – це можливість для довгих сніданків з кавою та вечер на три страви. То чому б не скористатися шансом!

Подивіться на їжу як на новий ритуал і спільне з партнером хобі. Зберігайте цікаві 

рецепти, дивіться блоги та відео на YouTube і спробуйте приготувати щось нове для обох. Наприклад, шеф Джеймі Олівер постійно ділиться рецептами страв, які можна приготувати вдома з обмежених карантинних запасів. Або повторіть за ще одним зірковим шефом, Гордоном Рамзі, його рецепт смачних панкейків.

Відчуваєте, що для кулінарії немає настрою, – спробуйте подорожувати за допомогою страв. Вигадуйте тематику для вечері та приготуйте курку карі, рисову локшину з овочами чи домашню італійську пасту.

Згадуйте місця, де ви були разом чи куди мрієте поїхати, щойно скінчиться карантин.

Провести суботу за іграми

Щоб навчитися програвати без образ

Здається, настав зірковий 

час для коробки з настільною грою, що лежить на верхній полиці у шафі. «Скрабл», «Монополія» чи навіть старі добрі шахи – настільні ігри добре підходять для парної розваги ввечері. А ще вони допомагають розвивати когнітивні навички та зміцнюють пам’ять: гра стимулює роботу гіпокампу 

та прифронтальної кори нашого мозку. Бонусом до гри йдуть сміх, викиди ендорфінів та зменшення артеріального тиску. А отже, менше стресу.

Не знайшли вдома жодної гри – йдіть в онлайн чи за приставкою. Завантажуйте Alias, згадайте правила «Мафії» чи зіграйте в Mortal Kombat та Fifa. Ігри можуть допомогти знизити рівень стресу, відволіктися та трішки потренувати мозок. А нещодавно світова спілка виробників ігор об’єдналася з ВООЗ і запустила кампанію #PlayApartTogether – зберігайте дистанцію, залишайтеся вдома та підтримуйте зв’язок завдяки відеоіграм.

Відчуваєте, що через гру можете пересваритися зі всією сім’єю (а діватися нікуди), опануйте принципи ненасильницького спілкування.

Влаштувати вечір домашнього спа

Щоб не соромитися себе

Догляд за собою – це звична рутина. Але в періоди тривалого стресу зайва година у ванні з маскою може допомогти розслабитися. Розділіть цей час з партнером та влаштуйте імпровізоване домашнє спа. Почніть з атмосфери: гаряча ванна, морська сіль, ароматичні олії. До речі, дослідження кажуть, що регулярні теплі ванни допомагають боротися з депресивними станами.

Для повноцінного спа 

дістаньте всі маски й тестери та спробуйте методику multi-masking: нанесіть кілька засобів на різні ділянки обличчя залежно від потреб шкіри.

Для наступного кроку приготуйте домашній ексфоліант з кавою та оліями. Відтак варто добре зволожити шкіру кремом.

Якщо ритуал сподобається, спробуйте організувати мінімальний набір унісекс косметики на двох: діліться своїми потребами та турботою.

Разом з дітьми стати маленькими супергероями

Щоб діти не залишалися осторонь

Карантин з дітьми – це особливий вид задоволення, який перевіряє батьків на витривалість. Тому, крім 

ігор та навчання, спробуйте залучити дітей до благодійності та волонтерства.

Спершу, радять психологи, розкажіть дитині, що відбувається. Адже коли інформація відсутня, малеча починає застосовувати свою фантазію, що стає підґрунтям для тривоги.

Далі ви можете зіграти роль справжніх супергероїв. Адже, додають психологи, у період коронавірусу допомога іншим може стати вашим емоційним ресурсом. Почніть з того, що ви не просто залишаєтеся вдома – ви та ваша дитина захищаєте себе та здоров’я інших від вірусу. Якщо відчуваєте, що готові допомагати літнім сусідам з продуктами – розкажіть про це дитині. І запропонуйте їй намалювати плакати-оголошення з усіма деталями. Або це можуть бути листівки підтримки для інших дітей в ізоляції. Але не забувайте – безпека понад усе.

Перетворіть каву на спільний з близькими ритуал. Разом готуйте напій, експериментуйте з рецептами та ловіть момент «тут і зараз» – без новин і сповіщень із соцмереж.

👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇

10 вещей, которые нельзя 

запрещать ребенку

Многие молодые мамы так стараются оградить ребенка от опасностей и ошибок, особенно, когда в семье он один, что запрещают ему делать то, что нужно для развития. Ребенок привыкает к такому положению вещей, становится беспомощным и не самостоятельным, что потом очень трудно исправить.

Есть вещи, которые ни в коем случае не нужно запрещать ребенку! В исключительных случаях лучше, чтобы он учился на своих ошибках и делал выводы, а не жил только в соответствии с запретами родителей, не понимая их сути.

ПОМОГАТЬ РОДИТЕЛЯМ ИЛИ БАБУШКЕ 

     Иногда ребенок искренне пытается помощь маме, бабушке,например, поднести тарелку с едой на стол, налить напитки в стаканы, поучаствовать в процессе смены постельного белья и т.д, но родители ограждают его от этого, чтобы он случайно ничего не разбил, не рассыпал, не испортил, не поранил себя. Но через некоторое время эти опасения меняются на жалобы о том, что ребенок ничего не хочет делать, даже если его просишь. 

     А это происходит потому, что своими запретами вы просто отбили охоту у малыша помогать вам и проявлять интерес к этому, все равно же не разрешат. Малышу очень важно чувствовать, что он нужен, что его ценят и любят, а ваша похвала и одобрение будут подпитывать в нем эту мысль. Поэтому разрешайте крохе помогать, а после этого благодарите его, даже если он сделал это не так, как нужно. 

     Если ребенок увидит, что его начинания оценены, он будет стараться и научиться всему!

ФАНТАЗИРОВАТЬ 

     Когда ребенок фантазирует, придумывает небылицы и смешные истории, это развивает его правое полушарие, которое отвечает за творчество, пространственное мышление, память, интуицию, эмоции. 

     Если вы будете разговаривать с малышом об этом, поддерживать его выдуманные разговоры и проявлять искренний интерес — это будет хорошим вкладом в развитие вашего крохи.

СОВЕРШАТЬ ОШИБКИ 

     Ребенок только тогда будет понимать, что хорошо, а что плохо, когда сам сможет увидеть разницу. Позволяйте ребенку исследовать этот мир, иногда падать, делать ошибки, пробовать еще раз и побеждать. В этом — путь развития по жизни! Если постоянно ограждать малыша от ошибок, он может стать аморфным к проблемам и в будущем не будет знать, как поступать в трудной ситуации. 

ЗАНИМАТЬСЯ ТВОРЧЕСТВОМ И ПАЧКАТЬСЯ 

     Рисунок для ребенка — способ выразить свои чувства и эмоции, которые он не может рассказать на словах! Не запрещайте крохе рисовать и заниматься творчеством только потому, что боитесь грязных стен и отпечатков краски на полу. Всегда можно сделать краску в домашних условиях, которая будет без проблем отмываться и застелить стол/пол старыми газетами.

ШУМЕТЬ И БЕГАТЬ 

      Безусловно, есть общественные места, где вызывающее поведение, шум и беготня будут мешать другим людям, об этом нужно рассказать ребенку. Но дома пусть он дурачиться от души, выражает свои эмоции, выплескивает энергию! Ведь дом — это место, где можно быть самим собой! Вам иногда тоже полезно услышать своего внутреннего ребенка и попрыгать, побегать, подурачиться вместе с крохой!

ЗАЛАЗИТЬ НА СПОРТИВНЫЕ КОМПЛЕКСЫ НА ПЛОЩАДКАХ 

     Помните, что ребенку нужно куда-то делать свою энергию. И если вы не хотите, чтобы дома он прыгал по диванам и сбивал пыль, лучше дайте ему проявить свою активность на улице. 

     Нет ничего плохого детского любопытства, когда кроха хочет залезть на все спортивные комплексы на площадке, повисеть на турнике, как бы мы не переживали за его безопасность и здоровье. 

     Если постоянно запрещать ребенку это делать, он и не научится быть юрким, пробовать свои силы в чем-то новом и понимать, что нужно делать, чтобы не падать. Тогда, когда он станет постарше, он будет тренироваться уверенно и не боятся травм, а вы будете за него спокойны.

САМОСТОЯТЕЛЬНО ЕСТЬ 

           Согласны, иногда проще и быстрее накормить ребенка самой, чтобы вся кухня не стала похожа на поле боя с кашей. Но попытки ребенка есть самостоятельно помогают ему почувствовать себя взрослым, уверенным в своих силах, а это очень важный навык. 

           Ни в коем случае не нужно пресекать эти порывы ребенка к самостоятельности! Кроме того, держа в руках ложку, малыш развивает моторику рук и координацию движений.

БРЫЗГАТЬ ВОДОЙ 

     Дети обожают играть с водой: в ванной, в раковине, на улице с водными пистолетами. А особенно эта любовь проявляется летом! Конечно, после таких игр мокрым оказывается не только ребенок, но и все вокруг, а иногда — и родители. 

      Тем не менее, это прекрасная возможность для ребенка почувствовать себя счастливым, проявить свои эмоции и насладиться игрой. Не отнимайте у него эти моменты, а присоединяйтесь к баловству!

НЕ ДОЕДАТЬ ВСЕ НА ТАРЕЛКЕ 

      Заставлять ребенка съедать все на тарелке — дело неблагодарное. Во-первых, это приводит к скандалам за обеденным столом, а в перспективе — и к проблемам с ЖКТ, из-за постоянного переедания. Кушать тоже нужно с хорошим настроение и желание, тогда и еда будет усваиваться лучше. 

     Детский организм способен сам регулировать размеры порций,и иногда крохе нужно намного меньше, чем вы пытаетесь ему дать. Не заставляйте детей есть, как только ребенок будет голоден — он вам об этом сообщит!

БРАТЬ В РУКИ БЬЮЩИЕСЯ ПРЕДМЕТЫ 

      Если вы видите, что на горизонте стоят довольно хрупкие предметы, а вам ребенок любознательный и активный, обязательно захочет их посмотреть, сразу объясните, что вещи могут сломаться, поэтому брать их можно только аккуратно. Не стоит запрещать ребенку исследовать мир и приближаться к бьющимся вещам, иначе ему будет сложно научиться понимать их ценность и хрупкость. А дети понимают то, что сами могут увидеть и пощупать.

ОТКРЫТО ВЫРАЖАТЬ СВОЕ МНЕНИЕ 

   Уже с детства ваш кроха — маленькая личность, у которого есть свои желания, мечты, ожидания. Дайте ребенку выражать их, открыто говорить, что он хочет, о чем думает, этот навык здорово упростит ему жизнь в будущем.